Традиційно серпень вважається одним з найбільш спокійних місяців на світовому ринку сталі. Період відпусток у західних країнах, сезон дощів на Далекому Сході, а цього року ще і Рамадан в мусульманському світі - всі ці фактори природним чином обмежують попит на сталеву продукцію і приводять до скорочення обсягів продажів. Втім, це аж ніяк не означають, що ціни в цьому місяці стоять без руху. Очікування зростання ділової активності у вересні спровокували підвищення котирувань на всіх основних ринках. Залишилося тільки зрозуміти, наскільки воно виправдане.
Об`єктивні причини
За останні кілька років ціни на сталеву продукцію підвищувалися в серпні майже що кожен рік. Металургійні компанії і трейдери незмінно покладали надії на осінній підйом ділової активності, здатний привести до розширення реального споживання прокату, але їх очікування не завжди виправдовувалися. Більш того, починаючи з 2003 року вересневі ціни виявлялися, в середньому, вище серпневих лише двічі - у 2005 та 2007 роках. У всіх інших випадках виробникам стали доводилося коректувати ціни, раніше підняті надто високо.
Отже, чи стане 2010 правилом або винятком? З одного боку, відбулося в серпні цього року підвищення цін має досить об`єктивний характер. Як мінімум, частково воно відображає не благі побажання постачальників, а дійсні угоди.
Перш за все, на більшості ринків пропозиція не перевищує попит. Спад, що почався в другому кварталі, змусив металургів знизити завантаження виробничих потужностей. За даними World Steel Association (WSA), глобальний обсяг виплавки сталі в липні виявився на 7,8% менше, ніж у рекордному травні, причому, за два місяці скоротили випуск практично всі провідні виробники, включаючи Китай. Найбільше впав обсяг поставок довгомірного прокату. У серпні частина європейських заводів простоювала, інші працювали не більше ніж на 30-50% потужності. Помітним виявилося також зниження обсягів випуску українських заготовок або турецької арматури.
Разом з тим, протягом кількох місяців поспіль, коли ціни йшли вниз, споживачі обмежували обсяги закупівель і не вкладали кошти в запаси, вважаючи за краще не накопичувати, а витрачати їх. За літо зменшення резервів усіх основних видів сталевої продукції спостерігалося в Європі, США, на Близькому Сході, частково в країнах Східної Азії. У серпні покупцям, так чи інакше, довелося повернутися на ринок, щоб укласти контракти на вересень-жовтень. При цьому, їм довелося переконатися в тому, що вільного товару в продажу не так вже й багато. Характерно, що, мабуть, жоден з виробників не скаржиться останнім часом на те, що йому не вдається сформувати портфель замовлень на вересень.
На ринку довгомірного прокату чималу роль зіграв і сировинної чинник. Світовий ринок металобрухту отримав восени-взимку 2008 року такий сильний удар, від якого він не зміг оправитися до цих пір. Збори тоді різко впали і до цих пір не повернулися на колишній рівень. Деякі компанії збанкрутували, інші покинули цей бізнес.
Із-за того, що спад не завершився, в металообробних галузях на низькому рівні знаходяться надходження промислового брухту.
Тим часом, попит на цю сировину відновлювався в поточному році швидше, ніж його постачання. Поки ринок був млявим, особливих проблем не виникало, проте в кінці липня до закупівель одночасно приступили споживачі в Туреччині та країнах Східної Азії, потім пожвавилися міні-заводи з США та Європи. У результаті котирування на металобрухт підскочили, повернувшись на позначку $ 400 за т CFR. Разом з ними пішли вгору ціни на заготовки і довгомірний прокат. При цьому, більшість фахівців пророкують на останні місяці поточного року подальше подорожчання брухту внаслідок його дефіциту.
У секторі плоского прокату основне подорожчання сировини - залізної руди та коксівного вугілля - довелося на другий-третій квартали, в четвертому, навпаки, спостерігається деякий спад. Однак слід зазначити, що ціни на руду цього року зросли майже вдвічі порівняно з 2009 роком, у той час, як сталева продукція може похвалитися не більше ніж 20-40%-ним підвищенням. Цього року більшість металургійних компаній повернулися до прибутковості, проте сталося це, в основному, завдяки збільшенню ступеня завантаження потужностей. Собівартість як і раніше залишається дуже високою (в порівнянні з цінами), так що виробники сталі вельми зацікавлені в продовженні підйому.
Всі ці чинники, безумовно, будуть робити свій вплив на світовий ринок сталі у вересні, проте їхня позитивна дія може бути зведено нанівець, якщо очікуваний підйом ділової активності восени цього року не відбудеться. Криза в світовій економіці ще не подолана. Хоча в більшості західних країн у цьому році очікується зростання ВВП, його темпи залишаються низькими. Далекий від відновлення кредитний ринок, що стримує витрати компаній на придбання нового обладнання та ремонти. Рівень безробіття зменшився лише незначно в порівнянні з 2009 роком і в останні місяці стабілізувався, що аж ніяк не сприяє розвитку споживчого ринку. Як і раніше в глибокій депресії знаходиться будівельна галузь. Багато країн мають в цьому році величезний бюджетний дефіцит і змушені проводити політику самої жорсткої економії. Через це типова ситуація у промислових галузях у поточному році - зростання на одиниці відсотків після торішнього падіння на десятки.
Звичайно, попит (як реальний, так і видимий) у вересні-жовтні буде перевищувати серпневий рівень, проте це поліпшення навряд чи буде значним. У зв`язку з цим дуже важливе значення буде мати обсяг пропозиції. Якщо металурги, як це неодноразово бувало раніше, почали в серпні збільшувати не тільки котирування, але і рівень завантаження потужностей, на ринку стали знову може виникнути перевиробництво, чревате новим падінням цін.
Виключення або правило?
Загальна тенденція підвищення цін на сталеву продукцію в серпні мала, за великим рахунком, тільки один виняток, але зате дуже значущий. У середині місяця пішли вниз ціни в Китаї. До цього вони піднімалися п`ять тижнів поспіль, за цей час встигнувши додати близько $ 40-60 за т, але потім стався відкат на $ 15-30 за т.
Причини такого розвитку подій, як то кажуть, лежать на поверхні. З одного боку, китайські компанії занадто швидко стали компенсувати себе за вимушену помірність у червні-липні. У першій декаді серпня в країні щодня виплавлялося, в середньому, 1,72 млн. т сталі проти 1,65 млн. т в третій декаді липня. При цьому, загальний рівень попиту протягом практично всього літа залишався відносно постійним і, до того ж, не надто високим.
Програма стимулювання економіки країни за рахунок державних інвестицій, прийнята восени 2008 року, була виконана і згорнута, а тепер владі доводиться мати справу з побічним ефектом цієї політики - зайвий кредитний накачуванням реального сектора і здуваються спекулятивною бульбашкою на ринку нерухомості. В останні кілька місяців уряд і Народний банк Китаю посилювали фінансову політику, що допомагало утримати економіку від перегріву і фінансову галузь від розвалу, але не кращим чином позначалося на стані національного ринку сталі.
У підсумку у другій половині серпня пішли вниз не тільки внутрішні ціни, а й експортні котирування. При цьому, обсяг зовнішніх поставок залишався досить значним незважаючи на що вступило в силу з 15 липня положення про відміну повернення ПДВ при експорті ряду найбільш масових видів сталевої продукції, включаючи гарячекатані рулони і товстолистової сталі. Це обмеження дозволило прибрати із зовнішнього ринку тільки дрібних виробників. Великі компанії, в той час, скористалися лазівкою в законодавстві, відправляючи за кордон сталеву продукцію, мікролегірованную бором, яка прирівнюється до легованої сталі.
Зниження цін на китайську продукцію вже зробило негативний вплив на азіатський ринок. Очевидно, іншим східноазіатських компаніям буде дуже складно здійснити у вересні підвищення цін на плоский прокат в регіоні. Поки що можна судити, що плани збільшення котирувань переносяться на жовтень. Безумовно, навряд чи найближчим часом Китай зможе різко наростити обсяг експорту сталі, так само малоймовірним виглядає і повернення китайських компаній до практики демпінгу, але поки китайський внутрішній ринок слабкий, не досяжна і стабільність у всьому регіоні.
Ще одне вразливе місце світового ринку сталі - Європа. У серпні місцеві компанії цілком успішно здійснили підвищення цін на довгомірний прокат, в умовах мінімального попиту скориставшись подорожчанням металобрухту, проте котирування на плоский прокат протягом усього місяця залишалися відносно постійними. Звичайно, несподівано високі темпи зростання, продемонстровані в другому кварталі Німеччиною, вселяють певний оптимізм в європейських металургів, які сподіваються на розширення попиту на їхню продукцію в останні місяці поточного року, проте жодна з решти 26 країн Євросоюзу і близько не підійшла до німецького показника. Не виключено, що європейським компаніям так і не вдасться добитися помітного підвищення цін на плоский прокат ні у вересні, ні в жовтні. Крім того, несприятлива економічна ситуація призводить до обмеження обсягів імпорту. Під час депресії для покупців важливіша терміновість і гнучкий графік поставок, а в цих відносинах місцеві компанії будуть завжди вигравати у іноземних.
Одним з найбільш неприємних аспектів кризи для російських і українських металургів стало різке скорочення оборотів міжнародної торгівлі сталевою продукцією. На регіональних ринках сталі зросла автаркія, імпорт сталі до ЄС і США значно скоротився. На Близькому Сході відбулося часткове заміщення імпортної продукції прокатом місцевого виробництва завдяки введенню в дію нових підприємств. Нові великі проекти в металургійній галузі реалізували або анонсували останнім часом такі країни як В`єтнам, Індонезія, Корея. Попит на масову комерційну продукцію на світовому ринку поступово знижується.
Вересень, судячи з усього, принесе деяке збільшення закупівель сталевої продукції країнами Близького Сходу, Європи та Східної Азії, проте, мабуть, це поліпшення буде короткостроковим. Покупці, почавши в серпні формувати запаси на осінь, продовжать це заняття і в першій половині вересня, але через кілька тижнів цей фактор повністю зійде нанівець. Далі естафету повинні підхопити кінцеві споживачі сталевої продукції, але в їх активізацію в найближчому майбутньому як-то не надто віриться.
Щоб закріпити вже досягнуті ціни, металургам, очевидно, потрібно продовжувати політику обмеження обсягу пропозиції. Інакше восени цей ціновий маятник знову хитнеться униз - до весни 2011 року.
Віктор Тарнавський
http://www.rusmet.ru/
ua
ru
