Почали во здравіє, а закінчили за упокій - саме таким виявився вересень для учасників світового ринку сталі. Осінньої активізації ділової активності, якої так чекали металурги цього спекотного літа, не відбулося. У результаті сталеливарним компаніям, на початку вересня піднімав ціни на сталеву продукцію, в кінці місяця довелося опускати їх внаслідок недостатнього попиту. Що чекає ринок тепер? З одного боку, глибокий спад виглядає не занадто ймовірним: врешті-решт, світова економіка все ж досягла певної рівноваги і відновила зростання, хай і не настільки впевнений, як очікувалося. Але й нову можливість для підйому доведеться чекати досить довго.
Не склалося
Мабуть, не можна сказати, що на початку вересня настрої більшості учасників світового ринку стали відрізнялися якимось сверхоптімізмом. Практично ніхто з виробників не прагнув різко задирати ціни вгору, на більшості ринків тривала колишня політика обережного, послідовного підштовхування котирувань. Найбільші претензії на жовтень висловлювали японські та європейські компанії, що планували на жовтень збільшення вартості плоского прокату на 7-10%, решта діяли з більшою оглядкою. Тим не менше, більшість аналітиків на початку вересня припускали, що попит ось-ось піде на підйом, і ринок сам розставить все по місцях. Він і розставив - хоча і не так, як хотілося б металургам.
Вирішальну роль зіграли заяви ряду державних діячів (зокрема, глави Європейського центрального банку Жана-Клода Тріше, його колеги з ФРС Бена Бернанке, міністра фінансів США Тімоті Гейтнера) про те, що темпи зростання в західних країнах в останні місяці 2010 року будуть дуже помірними . Без милиць у вигляді державних стимулюючих програм економіка США та Європи поки не в змозі сама забезпечити сприятливі показники, а для продовження попередньої політики вже немає можливості. Гасячи в 2008-2009 роках криза грошима, уряду витратили накопичені за час підйому фінансові ресурси. У 2010 році пріоритетом стала, навпаки, жорстка економія, боротьба з бюджетними дефіцитами, у тому числі за допомогою урізання державних інвестицій і соціальних витрат. Через це пасивним, слабким залишається споживчий ринок, та й попит на обладнання, промислову техніку, комерційну нерухомість залишається близьким до точки замерзання.
При цьому, слід зазначити, що перевиробництва, що погасили стрибок цін навесні цього року, на світовому ринку стали не було. За даними World Steel Association, з квітня по серпень завантаження потужностей в глобальній металургійної галузі скоротилася на 9,5 процентних пунктів, а виплавка сталі з травня по серпень - на 9,4%. Особливо різко зменшили влітку обороти європейські компанії, які змушені значно зменшити, перш за все, випуск довгомірного прокату. Проте головною проблемою виявився не надлишок пропозиції, а недолік попиту.
В кінці серпня - початку вересня ринок стали помітно пожвавився. Дистрибутори в різних регіонах приступили до поповнення виснажених за літо запасів, явно розраховуючи на збільшення реальних обсягів споживання сталевої продукції в четвертому кварталі. Однак ці розрахунки не виправдалися: у невизначеною і явно не сприятливої економічної ситуації кінцеві споживачі як і раніше обмежувалися покупкою невеликих обсягів матеріалу з мінімальними термінами поставки. У результаті закуплена в першій половині вересня продукція залишається на складах, а попит з боку дистриб`юторів відповідно впав, що і стало однією з основних причин спаду в другій половині минулого місяця. Очевидно, ці запаси ще довго будуть чинити негативний вплив на ринок.
Ймовірно, багато фахівців, як і раніше мислять категоріями `криза - відновлення`. Однак доводиться визнати, що криза у своїй `гострою` формі закінчений. Це означає, що світова економіка вийшла на новий рівень рівноваги, що характеризується значно меншими обсягами використання природних ресурсів, обладнання та споживчих товарів. Швидкого повернення до колишніх показників попиту на сталеву продукцію не буде, період прискореного відновлення ринку, схоже, залишився позаду. Судячи з усього, в найближчі роки ринок буде рости `природним` чином, з темпами, характерними для першої половини 2000-х років. Це видно по таким галузям як будівництво і машинобудування, де після провалу на десятки відсотків в кінці 2008-го - початку 2009 року в подальшому зростання в порівнянні з мінімальними показниками `дна` склав (принаймні, в більшості західних країн) лише одиниці відсотків .
Проблема в тому, що нинішні потужності в світовій металургійній промисловості створювалися саме за часів буму і з розрахунком на його продовження. В даний час вони надлишкові. З цього і випливає підвищена волатильність світового ринку сталі. Виробники ніяк не можуть визначити, скільки ринку потрібно сталі. І промахуються вони, як правило, в більшу сторону.
Цікаво, що своєрідну роль `стабілізатора` для світового ринку сталі у вересні зіграв Китай. Уряд країни дуже вчасно ввело обмеження на експорт сталі, домігшись його скорочення на 40% в серпні в порівнянні з липнем, а потім у рамках кампанії з економії електроенергії змусило місцевих металургів скоротити випуск. За даними китайської металургійної асоціації CISA, в другу декаду вересня в країні, в середньому, виплавлялося 1,54 млн. т сталі на день проти 1,70 млн. т в кінці серпня. Завдяки вжитим заходам зменшилася тиск надлишкових резервів сталевої продукції на ринок в самому Китаї, а приплив китайського прокату на зовнішні ринки (перш за все, в Азії) значно скоротився. Якби Китай продовжував би експортувати по 4,5-5,0 млн. т сталі на місяць, як у квітні-липні, наслідки вересневого спаду для всього світового ринку були б набагато більш неприємними. А так є гарні шанси на те, що зниження цін у порівнянні з максимальними значеннями першої половини вересня складе не більше 10-12,5%.
До нового рівноваги
За великим рахунком, катастрофи поки що не відбулося. Наприкінці вересня ціни на сталеву продукцію на світовому ринку, як правило, перевищували рівень початку серпня, з якого вони стартували свій недовгий підйом. Видимий попит останнім часом низький, але він має зрости в другій половині листопада, коли споживачі почнуть готуватися до святкової паузі. Металургійні компанії, здебільшого, утрималися від істотного розширення виробництва у вересні і, за небагатьма винятками (одним з них, мабуть, є Маріупольський меткомбінат ім.Ілліча), у них немає гострої необхідності забезпечити зростання збуту за тоннажем будь-яку ціну. Судячи з усього, вельми помірними залишаться і обсяги китайського експорту ...
Найбільш вразливим на початку жовтня виглядає близькосхідний ринок довгомірного прокату, де очікування вересневої активізації попиту підкріплювалися у постачальників завершенням Рамадану 9 вересня. Однак, як і в минулому році, споживання сталевої продукції в регіоні залишилося відносно низьким і після Рамадана. Будівельного буму, характерного для 2006-2007 років і першої половини 2008 року, в країнах Близького Сходу вже немає, а більшу частину нинішніх потреб можуть задовольнити і місцеві виробники. Все це ставить в особливо складне становище турецькі компанії, для яких Близький Схід є пріоритетним ринком збуту.
Щоправда, навіть у такій відверто несприятливої ситуації експортери довгомірного прокату не можуть відступати занадто далеко. Осінь - початок традиційного підйому на ринку металобрухту, відносно висока вартість якого буде, очевидно, підтримувати ціни на довгомірний прокат. Так, у жовтні світові ціни на брухт будуть помітно нижче, ніж у перші тижні осені: на початок поточного місяця цей матеріал подешевшав на ряді регіональних ринків на $ 30-50 за т в порівнянні з піком у першій половині вересня. Але і для більш глибокого спаду немає передумов. Збори металобрухту в цьому році залишаються обмеженими, а в листопаді-грудні вони ще й скоротяться чинності сезонних факторів.
Не сприяє значному здешевленню сталевої продукції і ринок залізної руди. Безумовно, в четвертому кварталі її вартість буде менше, ніж у третьому. Квартальні контракти на постачання сировини в жовтні-грудні підписані з пониженням на 13% у порівнянні з трьома попередніми місяцями. Очікується і деякий спад на спотовому ринку. Проте до цього руда дорожчала протягом півроку, за цей час збільшившись в ціні більш ніж удвічі в порівнянні з торішніми показниками. Те, що відбувається на ринку зараз, це поки не початок нової тенденції (хоча і зниження світових цін на руду, можливо, не за горами), а лише корекція.
Між тим, багато сталеливарні компанії в США, Європі, Китаї тільки в другому-третьому кварталах `вийшли в плюс` після півтора років суцільних збитків, так що для них нове зменшення котирувань, нехай навіть при деякому скороченні витрат на сировину, виглядає не прийнятним. Мабуть, у такій ситуації багато хто компанії зволіють знизити обсяги виробництва, щоб знову не працювати у збиток.
Взагалі процеси, які розгортаються останнім часом на світовому ринку сталі, дуже сильно нагадують минулий рік. Тоді багато виробників також розраховували на осіннє зростання ділової активності, однак їх очікування так і не виправдалися. У результаті після невдалої спроби підйому почався спад, який досяг своєї крайньої крапки в кінці жовтня - початку листопада. Потім ціни, злегка підвівшись, досягли стабільності і, нарешті, пішли у зростання вже в січні. Аналогічний сценарій виглядає дуже ймовірним і на кінець 2010-го - початок 2011 року.
Звичайно, нинішня ситуація не є прямим повторенням минулого року. Причому, слід визнати, що очікування багатьох учасників ринку виглядають менш позитивними, ніж рік тому, коли фахівці прогнозували, що 2010 рік ознаменується посткризовим відновленням світової економіки. Зараз ми вже бачимо, що повернення на рівень 2007 року буде довгим і складним, особливо, якщо врахувати, що конкуренція на світовому ринку сталі загострюється внаслідок введення в дію нових потужностей в Китаї, Індії, Кореї, Бразилії, країнах Перської затоки. Не даремно експерти з британської консалтингової компанії MEPS, прогнозуючи зростання світового виробництва сталі з 2007-го по 2014 рік на 24%, відзначають, що США, ЄС, Японії, країнах СНД навіть через чотири роки не вдасться відновити докризові показники.
Таким чином, можна припустити, що жовтень буде дуже складним місяцем на світовому ринку сталі. Споживачі і дистриб`ютори в найближчі 3-5 тижнів, швидше за все, ще не будуть відчувати гострої необхідності в поповненні запасів. У зв`язку з цим вони будуть наполегливо тягнути ціни вниз, а металургам в умовах недостатнього попиту доведеться йти на поступки. Тим не менш, відносно висока вартість сировини і обмежені обсяги пропозиції сталевої продукції не дозволять цінам на прокат і напівфабрикати опуститися занадто низько.
Віктор Тарнавський
http://www.rusmet.ru/
ua
ru
