У лютому металургійні компанії по всьому світу продовжували піднімати ціни на плоский прокат, обумовлюючи свої дії очікуваним у другому кварталі подорожчанням сировини, а також підвищеним попитом на сталеву продукцію - перш за все, з боку дистриб`юторів - в Європі і США. При цьому, обсяг пропозиції на ринку був досить обмеженим, що допомагало постачальникам збільшувати котирування. Тим не менше, до кінця місяця на основних ринках відбулося насичення, внаслідок чого ціни перестали рости. Залишається тільки зрозуміти, що це: пауза перед новим підйомом або ж переддень нового спаду.
У рамках колишньої політики
У січні ціни на сталеву продукцію на світовому ринку піднімалися в силу, безумовно, об`єктивних причин. По-перше, прокат дорожчав внаслідок збільшення вартості сировини - металобрухту, коксівного вугілля, залізної руди. По-друге, на початку року в ряді регіонів активізувався попит. Європейські та американські дистриб`ютори скуповували сталеву продукцію, формуючи нові запаси і заповнюючи металобази, компенсуючи скорочення резервів в кінці року. Нарешті, по-третє, обсяг пропозиції сталевої продукції в той час був досить помірним. У результаті в Європі і США терміни доставки деяких видів плоского прокату збільшилися до 6-7 тижнів.
Все це дозволило металургам підняти котирування на $ 50-80 за т в порівнянні з початком поточного року та підготувати грунт для нового стрибка цін в другому кварталі, коли більшість сталеливарних компаній, власне, і повинні відчути повною мірою подорожчання залізної руди та коксівного вугілля. У лютому металурги продовжили колишню політику, проте вже з меншим успіхом. Як виявилося, ті фактори, які сприяли зростанню цін у попередньому місяці, в лютому не зникли зовсім, але в чималому ступені ослабли.
Ціни на залізну руду на спотовому ринку досягли рекордного максимуму на початку другої половини лютого, коли вони впритул підібралися до позначки $ 200 за т CIF Китай, проте так і не змогли подолати цю психологічно важливу межу. Китайські компанії, в січні активно скуповували сировину, після новорічних свят за китайським календарем, різко знизили обсяги імпорту, в результаті руда трохи подешевшала - до близько $ 190 за т CIF - до кінця лютого. Спотові ціни на коксівне вугілля всупереч побоюванням ряду фахівців, теж зупинилися у зростанні, так і не перевищивши рівень $ 350-370 за т FOB Австралія. Постачання даної сировини з Північної Америки і резерви, заздалегідь накопичені азіатськими металургами, допомогли стабілізувати ситуацію і уникнути ажіотажу.
Безумовно, ціни на вугілля і руду по квартальних контрактами у квітні підуть вгору. Зокрема, для залізорудної сировини очікується зростання на 20-23% в порівнянні з січнем-березнем. Однак це підвищення вже є більш-менш прогнозованим, в ньому немає того елемента невизначеності, який у січні допомагав європейськими й азіатським металургам роздувати котирування.
Попит на плоский прокат у західних країнах у лютому також пішов на зниження. Дистрибутори, поповнивши запаси і уклавши необхідні контракти, почали йти з ринку, а кінцеві споживачі поки виявляють зрозумілу обережність. Хоча багато економістів очікують підйому ділової активності в реальному секторі західних країн навесні цього року, ряд ознак говорить про те, що це зростання буде мати `точковий` характер. Так, однозначно на підйомі буде (точніше, вже є) попит на сталеву продукцію в Росії, Індії, Німеччини, в деяких галузях американської економіки, але, здебільшого, очікування оптимістів на швидке відновлення світової економіки до докризового рівня навряд чи виправдаються в осяжному майбутньому. Зростання політичної напруженості призводить не тільки до подорожчання нафти, що для західних країн неприємно, але зовсім не смертельно, але і пригнічує інвестиційну активність, сприяє перетіканню капіталів з реального сектору в найбільш надійні цінні папери, якими повсюдно вважаються держоблігації США.
Не сталося очікуваного підйому і в Східній Азії, де багато компаній розраховували на зростання продажів після новорічних свят. Піднявши котирування на плоский прокат на $ 50-60 за т у середині лютого, азіатські компанії зіткнулися з відносно слабким попитом і були змушені кілька стримати активність. До того ж, в кінці місяця відбулося зниження внутрішніх цін у Китаї, де уряд як і раніше справедливо побоюється перегріву економіки, а курс на прискорене розширення внутрішнього споживчого ринку поки не компенсує втрат через припинення зростання експорту в західні країни.
У тому, що ситуація до кінця місяця стала менш сприятливою для підвищення цін, довелося переконатися і російським експортерам плоского прокату. Натхнені успішним підйомом цін усередині країни, російські металурги спробували накрутити і експортні котирування на $ 90-150 за т, але незабаром були змушені визнати поразку і піти на поступки. При цьому, українські компанії із самого початку не підтримали почин своїх російських колег. У свій час український гарячий прокат пропонувався на $ 70-80 за т дешевший за російський.
Оптимісти або реалісти?
Оптимізм до кінця лютого зберегли тільки американські компанії, анонсували новий підйом, який вивів котирування на гарячий прокат на рівень $ 980-1000 за т EXW. Втім, американський ринок останнім часом значною мірою ізольований від світової, тому американським металургам поки можна не сильно побоюватися конкуренції з боку іноземних постачальників.
Втім, про необхідність підйому цін на гарячекатані рулони до $ 1000 за т говорять не тільки американці. Такі плани на другий квартал озвучили і провідні японські сталеливарні корпорації, які також заявили про збільшення внутрішніх котирувань у квітні на 20 тис. ієн ($ 240) за т. У Європі на користь нового стрибка цін, причому, не тільки в другому, але і в третьому кварталі висловилася німецька компанія ThyssenKrupp.
Логіка металургів, при цьому, дуже проста. Раз у другому кварталі різко подорожчає сировина, значить, повинна зрости і вартість сталевої продукції. Крім того, сьогодні металургійна галузь не відрізняється високою рентабельністю. Багато компаній зазнали збитків у четвертому кварталі минулого року, перший квартал нинішнього не обіцяє надприбутків, так що виробники стали мимоволі змушені проводити агресивну фінансову і цінову політику. Характерно, що й китайські, і європейські компанії сприймають стабілізацію цін наприкінці лютого як тимчасове явище, паузу перед новим підйомом у другому кварталі.
Безумовно, на користь металургів може зіграти обмеженість обсягу пропозиції. У США провідні сталеливарні корпорації не планують повторного запуску зупинених у минулому році доменних печей. Щодо низьким залишається виробництво сталі в Китаї, де в галузі явно задіяні далеко не всі потужності. Правда, в Європі Arcelor Mittal якраз збирається повернути до ладу деякі об`єкти, але ці плани, ймовірно, можуть бути скориговані в разі настання несприятливої ринкової кон`юнктури.
Сприяти подорожчання сталевої продукції можуть і `позаринкові` чинники. Перш за все, це стрибок цін на нафту через тривожних подій у Північній Африці, який може розкрутити ринки біржових кольорових металів і підтягти вгору всі види сировини, включаючи сталь. Але збільшення котирувань на енергоносії - це завжди ціпок про два кінці. Дорога нафта завжди негативно впливає на економіку, навіть у західних країнах, де енергоємність ВВП відносно невисока.
Між тим, для проведення успішного підвищення цін металургам все ж необхідна і активізація попиту. Причому, якщо на початку першого кварталу основне зростання видимого споживання сталевої продукції відбувався за рахунок дистриб`юторів, то в другому своє слово мають сказати реальні споживачі. Металургам потрібне економічне зростання, потрібні нові замовлення з боку автомобіле-і машинобудівних компаній, потрібні нові металомісткі будівельні та інфраструктурні проекти. І якщо оптимістичні прогнози фахівців щодо піднесення у другому кварталі не виправдаються, то й ціни на сталеву продукцію, ненадовго затримавшись на досягнутих висотах, теж підуть на спад. Нехай він і буде неглибоким з-за високих витрат металургів на сировину, але на планах нового цінового стрибка, природно, доведеться поставити хрест.
У цьому зв`язку дуже багато чого буде залежати від того, як буде розвиватися ситуація на Близькому Сході. Події в Лівії знову паралізували регіональний ринок довгомірного прокату, який у середині лютого розпочав було проявляти деякі ознаки життя. Тут важливо, перш за все, вдасться урядам арабських країн не допустити поширення деструктивних процесів за межі Північної Африки. Турецькі виробники арматури все ще сподіваються на помірну хвилю нових закупівель сталевої продукції в регіоні в березні-квітні, але це може статися тільки в разі хоча б відносної нормалізації обстановки.
Віктор Тарнавський
http://www.rusmet.ru/
ua
ru
