Китай і Індія, безумовно, випереджають всі країни світу за абсолютними темпами розширення виробництва сталі, однак на азіатському ринку діють і інші гравці, гідні уваги. Залишимо поки осторонь Японію, де металургам у найближчі чотири роки доведеться відновлювати втрачені позиції, і Тайвань, де поки не відбувається значних зрушень в сталеливарній галузі. Подивимося зате, як йдуть справи в Кореї і динамічних країнах Південно-Східної Азії.
Корея
Південна Корея одночасно входить у першу світову десятку як експортерів, так і імпортерів сталі внаслідок кілька незбалансованої структури національної металургійної промисловості. У 2009 році Корея імпортувала майже 20 млн. т сталі (а за рік до цього даний показник, за даними ISSB, дорівнював 28,1 млн. т) - переважно, напівфабрикатів, гарячекатаних рулонів, товстолистової сталі та арматури. При цьому, понад 70% поставок припало на продукцію з Японії, Китаю і Тайваню.
Протягом останнього десятиліття металургійна промисловість Кореї розвивалася досить поступово: у 2010 році в країні, як очікується, буде виплавлено порядку 56-57 млн. т сталі, що приблизно на 30% перевершує показник 2000 року (43,1 млн. т). У цілому приблизно такими ж темпами збільшувалася і внутрішнє споживання. Корея, яка нещодавно стала членом ОЕСР, переходить до лав промислово розвинених країн з відносно невисокими темпами економічного зростання та усталеною структурою економіки. Однак саме в поточному році в галузі відбулися просто революційні зміни. Всі три найбільші сталеливарні компанії країни ввели в дію нові потужності, що мають, до того ж, імпортозамінних характер.
Корпорація Posco в жовтні почала тестування нової лінії з виробництва 2 млн. т товстолистової сталі в рік на заводі Gwangyang, а також ввела в дію після модернізації доменну піч № 4 на заводі Pohang, що дало компанії надбавку близько 2,5 млн. т чавуну в рік. У найближчій перспективі Posco планує продовжити збільшення потужностей з випуску товстолистової сталі, а також розширити обсяг виплавки до 41 млн. т до 2013 році в порівнянні з 33,7 млн. т в поточному році.
Дещо раніше компанія Hyundai Steel ввела в експлуатацію першу доменну піч на своєму новому інтегрованому комбінаті Dangjin. Запуск другої печі повинен відбутися до кінця року, після чого виробнича потужність підприємства досягне 8 млн. т сталі, 6,5 млн. т гарячекатаних рулонів і 1,5 млн. т товстолистової сталі в рік. Dongkuk Steel у травні ввела в дію нову лінію з випуску 1,5 млн. т товстолистової сталі на рік, а також разом з партнерами стартувала в Бразилії проект будівництва комбінату потужністю 3 млн. т слябів на рік, в якому їй належить 30% акцій.
За даними Korea Iron & Steel Association, за 2010 рік сукупна потужність корейських металургійних підприємств зросла відразу на 25% і досягла 80,2 млн. т сталевої продукції на рік. Більша частина нових виробництв припадає на толстолістовую сталь і гарячекатані рулони, що різко скоротить потреба Кореї в імпорті цієї продукції. Очевидно, в трикутнику `Корея-Китай-Японія` найближчим часом виникне значна перевиробництво товстолистової сталі, особливо, суднобудівної, так що в 2011-2012 роках японські та китайські компанії, судячи з усього, будуть проводити агресивну політику з метою завоювання нових ринків натомість втраченого корейського. Безумовно, Східноазіатський продукція буде, при цьому, дорожче за українську, але буде перевершувати її за якістю, так що конкуренція в даному секторі світового ринку різко зросте. Мабуть, аналогічні процеси будуть відбуватися і з гарячекатані рулони, хоча надлишок пропозиції даної продукції буде відносно (у порівнянні із загальними обсягами споживання даної продукції в регіоні) меншим.
Надалі, після стрибка поточного року темпи зростання в сталеливарній промисловості Кореї знову зменшаться і будуть приблизно відповідати `природному` розширенню ринку. Тим не менш, Posco в найближчі п`ять років буде, мабуть, однією з найбільш швидко зростаючих великих металургійних компаній світу. В даний час вона вже реалізує великий проект у В`єтнамі і планує ще один або два, готується стартувати ще два в Індонезії та Індії, а також не виключає ще одного в Таїланді - і це не рахуючи участі в `слябової` проекті з Dongkuk Steel і бразильської Vale.
В`єтнам
Як і інші країни Південно-Східної Азії, В`єтнам не подає дані про обсяги виплавки сталі в країні в World Steel Association. Як повідомляє Vietnam Steel Association, в 2009 році цей показник склав близько 3 млн. т, хоча обсяг споживання сталевої продукції в країні набагато вище. В`єтнам, з кінця 90-х років йде по китайському шляху контрольованих ринкових перетворень, вважається одним з найбільш швидко зростаючих `молодих тигрів` Південно-Східної Азії. У країні швидко розширюється промислова база, створюються з нуля цілі галузі (наприклад, суднобудування), плануються і реалізуються численні інфраструктурні проекти.
Кілька років тому вважалося, що В`єтнам і в галузі металургії піде шляхом Китаю, швидко нарощуючи випуск сталевої продукції. Цьому, зокрема, повинно було сприяти наявність у країні значних запасів залізної руди. Однак через брак внутрішніх інвестицій місцеві компанії могли будувати тільки відносно невеликі (до 500 тис. т на рік, але зазвичай набагато менше) прокатні заводи або міні-заводи, які використовують в якості сировини металобрухт, переважно, привізною. У результаті В`єтнам зараз повністю забезпечує себе арматурою, потужності з випуску якої навіть надлишкові, але змушений імпортувати напівфабрикати і листову сталь. У минулому році, за даними ISSB, обсяг імпорту склав 9,3 млн. т.
У питанні про створення великого інтегрованого виробництва сталевої продукції уряд В`єтнаму зробило ставку на іноземні інвестиції. Результат проте вийшов трохи ... хаотичний. За даними національного Міністерства промисловості і торгівлі, на серпень 2010 року в галузі було зареєстровано 74 проекти потужністю більше 100 тис. т на рік з сукупними інвестиціями в $ 22,2 млрд. і планованим обсягом виробництва 16,3 млн. т сталі і 35,3 млн. т прокату в рік. Однак, по більшій частині, все це - декларації про наміри.
З реально побудованих до теперішнього часу підприємств з іноземними інвестиціями найбільше - це лінія з випуску 1,2 млн. т холодного прокату в рік, зведена Posco. Корейська компанія в даний час розглядає питання про розширення заводу, а також про можливе будівництво підприємства з випуску 1 млн. т сортового і фасонного прокату (який у В`єтнамі поки не виробляється) на рік.
Серед оголошених на сьогодні великих проектів після кризи не стартував, наскільки відомо, ні один. Можливо, до кінця року, як і планувалося, розпочнеться будівництво першого в країні інтегрованого меткомбінату, повна потужність якого заявлена аж у розмірі 15 млн. т на рік. Основним інвестором виступає найбільший виробник пластиків на Тайвані компанія Formosa Plastics, якій допомагає China Steel, що володіє 5% (або вже 10%?) В`єтнамського проекту.
Судячи з усього, до 2014 року великих виробничих об`єктів в металургійній промисловості В`єтнаму не з`явиться, хоча в лад будуть, безумовно, вводитися прокатні підприємства з випуску, переважно, продукції з високою доданою вартістю, а також, ймовірно, нові міні-заводи. Таким чином, В`єтнам і в найближчі роки має залишитися великим імпортером сталі (головним чином, як і раніше, заготівлі та гарячий прокат), а також металобрухту. Для компаній з Росії та Україні В`єтнам представляється одним з важливих ринків збуту, хоча на ньому і доведеться конкурувати з китайськими та іншими східноазіатських компаніями. Ще одна неприємна особливість В`єтнаму - сильна нерівномірність закупівель: у цій країні постійно `то густо, то пусто`.
Інші країни АСЕАН
За даними South East Asia Iron & Steel Institute (SEASI), криза призвела до того, що споживання сталевої продукції в країнах АСЕАН (рахуючи В`єтнам) в 2009 році скоротилося на 8%, склавши близько 42 млн. т. Однак високі темпи економічного зростання в цьому регіоні, які швидко нарощують свою промислову базу, будуть сприяти швидкому відновленню ринку. У 2010 році попит, як очікується, повернеться на докризовий рівень, а в 2011 році додасть ще 8%, до більше 51 млн. т. Та й надалі Південно-Східна Азія, як очікується, буде одним з найбільш швидко зростаючих регіонів світу.
Металургійна промисловість країн Південно-Східної Азії має свої особливості. Вони полягають, зокрема, в тому, що в цьому регіоні переважають підприємства з випуску кінцевої сталевої продукції, тоді як обсяги виплавки сталі і виробництва підкату невеликі. Через це країнам АСЕАН щорічно доводиться імпортувати значні обсяги напівфабрикатів, гаряче-і холоднокатаних рулонів. Таїланд, за даними ISSB, в 2008 році імпортував 11,5 млн. т сталі, в 2009-тому - 8,9 млн. т. Також досить великим імпортером сталі є Індонезія, тоді як Малайзія, навпаки, більше експортує.
До кризи практично всі країни регіону планували розширення потужностей в металургійній промисловості, в тому числі, і з метою заміщення імпорту. Проте економічний спад привів до того, що всі великі проекти були відкладені на невизначений термін. За даними SEASI, в даний час в Індонезії, Малайзії, Таїланді і на Філіппінах будуються декілька виробничих ліній, але це або малопотужні (до 500 тис. т на рік) доменні печі для постачання металом вже діючих підприємств, які невеликі прокатні лінії. Єдиним винятком з цього правила може невдовзі опинитися стан-5000 з випуску до 1,2 млн. т товстого листа на рік, який мають намір будувати в Таїланді японська компанія Sumitomo Metal Industries і канадська Canadoil.
Тим не менш, в кінці жовтня в Індонезії все ж стартував перший в регіоні посткризовий великий металургійний проект. Корейська Posco спільно з місцевою компанією Krakatau Steel (їй належить поки 30% акцій) починає будівництво інтегрованого металургійного комбінату. Перша черга потужністю 3 млн. т на рік повинна вступити в дію в 2013 році, строки зведення другої (аналогічної потужності) поки не визначені.
У Таїланді проект будівництва одного-двох інтегрованих комбінатів сукупною потужністю до 10 млн. т на рік розглядається ще з 2007 року. Інтерес до такого проекту виявили близько 10 великих компаній, включаючи японські Nippon Steel і JFE Steel, корейська Posco, індійська Tata Steel, транснаціональна Arcelor Mittal. Влада обіцяє прийняти остаточне рішення до кінця поточного року, але велика ймовірність, що відповідь буде негативним через побоювання з приводу забруднення навколишнього середовища, а також негативного ставлення населення до будівництва в країні великих промислових підприємств. Тоді Таїланд, який є, зокрема, найбільшим виробником автомобілів у країнах АСЕАН, буде і далі орієнтуватися на імпорт листової сталі - перш за все, з Японії.
У цілому, можна зробити висновок, що плановане розширення виробництва сталевої продукції в Південно-Східній Азії не повинно суттєво вплинути на існуючі торговельні потоки. Певну проблему може представляти, хіба що, запуск індонезійського комбінату в 2013 році. Втім, країни АСЕАН (за винятком В`єтнаму і почасти Сінгапуру) сьогодні не є важливим ринком збуту для російських і українських експортерів. Ймовірно, у разі відсутності нових великих проектів в металургійній промисловості регіону у виробників з СНД у 2011-2012 роках з`являться деякі можливості для розширення поставок у Південно-Східну Азію, але на цьому ринку доведеться конкурувати з китайськими, японськими та місцевими постачальниками, які будуть мати перевага за якістю продукції та / або витрат на доставку.
Далі буде
Віктор Тарнавський
http://www.rusmet.ru/
Нові проекти в світовій металургійній галузі. Частина 2
+380 44 237 XX XX +380 44 237 2567
Ідентифікатор: 8137
